29.09.26р. – 10 група.

Перукарська справа.

Тема уроку: Будова шкіри голови та волосся.

Шкіра

Шкіра виконує різноманітні функції і грає велику роль у житті організму. Вона захищає внутрішні органи від зовнішніх впливів, охороняє від механічних ушкоджень, регулює температуру тіла, виробляє шкірне сало, виводить з організму зайву вологу і деякі продукти розпаду білків, накопичення яких в організмі неприпустимо, захищає організм від інфекцій, приймає всілякі зовнішні подразнення, передає їх у мозок і доводить до нашої свідомості. Структура шкіри досить складна.

Умовно в шкірі можна розрізнити трьох основних шару: верхній - надшкір'я (епідерміс); середній - власне шкіру; підшкірний шар, або підшкірну жирову клітковину 1-кровоносні судини, 2-потові залози, 3- сальні залози, 4-нервові закінчення, 5-волос, 6 - м'яз, що піднімає волос, 7-волосяна луковиця, 8-волосяний сосочок.

Кожний із трьох основних шарів, у свою чергу, можна умовно розділити на декілька складових. Так, у надшкір'ї з множини шарів два найбільше важливих: верхній, роговий шар, що складається з ороговілих (старих) клітин, і більш глибокий, так званий зародковий шар.

Надшкір'я не має ні кровоносних судин, ні нервових закінчень; у нижній частині її знаходяться дрібні пігментні зернятка, що додають шкірі забарвлення. На поверхні надшкір'я регулярно відбувається відлускування, причому в здорової людини воно виражається непомітно для ока.

У зародковому шарі надшкір'я постійно відбувається розмноження клітин. У власне шкірі (середньому основному шарі) є пучки найтонших волокон сполучної тканини і пружне еластичне волокно, між якими розташовуються кровоносні судини, нервові закінчення і потові залози.

Саме через достаток еластичних волокон шкіра має спроможність повертатися в колишній стан після розтягу або стискання; цей шар шкіри служить підставою росту волосин. Найглибший шар шкіри (підшкірна жирова клітковина) можна представити як сітку, що складається з волокон і петель, між якими розташовуються жирові клітини. Цей жировий шар захищає тіло від ударів, тиски і, найголовніше, від холоду. Будова шкіри на окремих ділянках тіларізна.

Так, шкіра тулуба, в якій найбільш рівномірно розподілені еластичні волокна, відрізняється особливою еластичністю і пружністю. У шкірі обличчя надшкір'я має меншу глибину, від чого і вся шкіра значно тонша, ніж, наприклад, на руках і ногах. Шкіра долонь і підошв відрізняється найбільшою щільністю. У шкірі волосяної частини голови слабко розвинені рогові шар і порівняно тонке підшкір'я.

Крім того, у ній міститься велика кількість сальних залоз. Важливу функцію виконують залози, що знаходяться в шкірі людини. Потовиділення є результатом дії потових залоз. Воно допомагає підтримувати постійну температуру тіла.

При підвищенні температури зовнішнього середовища випаровування поту знижує температуру шкіри. Крім того, разом із потом з організму виводяться шкідливі речовини, такі, як сечова і масляна кислоти, оксиди кальцію, магнія й ін. Потові залози мають вид згорнутих у клубок трубочок, що йдуть нагору у виді спіралі. Піт виділяється через пори - вивідні протоки, що виходять на поверхню шкіри у виді дрібних отворів. Роль сальних залоз у шкірі людини також велика.

Так, при зниженні температури зовнішнього середовища сальні залози покривають шкіру тонким захисним шаром жиру. Крім того, сальні залози виділяють шкірне сало, роблять шкіру більш еластичною й охороняють від висихання і появи тріщин. Розташовуються сальні залози на шкірі нерівномірно.

Так, на долонях і підошвах їх немає зовсім, а на спині, обличчі і, як уже було сказано, на волосяній частині голови їх багато. Вивідні протоки сальних залоз часто виходять на поверхню шкіри разом із волосом. Особливо багата сальними залозами шкіра носа, підборіддя і чола.

Часто доводиться чути вираження "шкіра дихає". Що це значить? Під шкірним подихом потрібно розуміти регулярний обмін газів між шкірою людського тіла і навколишнього середовища. Цей обмін здійснюється через пори шкіри. Як орган дотику шкіра найбільше пристосована в сліпих, у котрих це почуття сильно загострене. У людей із нормальним зором почуття дотику шкіри також досить велике. На цій властивості шкіри заснований масаж.

Волосся

Основна функція волосся - захист органів від впливу зовнішнього середовища. Велику роль волосся грає у естетичному вигляді людини. Розташування волосся нерівномірно і залежить від статі, віку, національності й інших особливостей. Волосини являють собою рогові утворення.

Частина волоса, що знаходиться над поверхнею надшкір'я (епідермісу), називається стрижнем; частина волоса, розташована усередині шкіри, - коренем волоса. Корінь волосини знаходиться у волосяному міхуру - фоллікулі, а закінчується він стовщенням, що називається волосяною цибулиною, у яку вдається з'єднуючий волосяний сосочок, що представляє собою густе сплетення різних нервових волокон і судин, що надають волосині поживні речовини.

Ріст волосини починається з волосяного сосочка, що постійно виділяє нові клітини, що просуваються у волосяному мішочку вгору, виходячи через отвір пори назовні. На межі епідермісу фолікул з'єднаний із власне шкірою волосяним м'язом. Волосяні м'язи мають здатність скорочуватися, наприклад, у результаті емоцій. У поперечному перерізі волосини складається з трьох частин (мал. 2): кутикули, коркового шару і м'якої речовини, яку часто називають мозковою речовиною або серцевиною. Кутикула - зовнішній шар волосини, складається з прямокутних клітин із лускатою будовою. Корковий шар складається з веретеноподібних клітин, що містять пігмент (барвна речовина) і бульбашки повітря; чим товща коркова речовина, тим еластичніше і міцніша волосина.

Серцевина - м'який або мозковий шар волосини, складається з не цілком ороговілих сплющених круглих клітин. Волосини мають велику гнучкість і еластичність. Відомо, що довжину сухого волоса при розтягуванні можна збільшити на 20-30%, змоченого холодною водою - до 100% від початкової довжини.

Після зняття сили, що розтягує, волосся досить швидко повертається в початковий стан. Завдяки шкірному жиру, що покриває волосся, воно затримує на своїй поверхні пил, тобто мають абсорбційну здатність.

Волосся характеризується гарною електропровідністю, наприклад при розчісуванні в сухому стані воно легко електризується. Значний опір до загнивання характеризує опір волосся до біологічних впливів. Людська волосина є гігроскопічним - спроможний всмоктувати вологу, а також гліцерин, тваринні і рослинні жири; об'єм волосини при цьому може збільшуватися на 10-25%. Не проникають всередину волосини і залишаються на його поверхні такі речовини, як мінеральні олії, вазелінова олія і вазелін.

Луги і засоби, що окисляють, зменшують щільність волосся, але підсилюють його спроможність всмоктувати воду, від чого волосся може збільшувати свій об'єм у два-три рази. При натягуванні і закручуванні змоченого лужним розчином волосся відбувається необоротна зміна його форми. Цією властивістю пояснюється можливість перманентної завивки. Засоби, що окислюють, (наприклад, пероксид водню), роблять волосся менш еластичним, від чого воно стає більш ламким і пористим. Істотні зміни переживає волосся під дією високої температури.

Деформація волосини, що розтягується під дією водяної пари, носить також тривалий характер. Саме на цих властивостях волосся засновується принцип холодної і гарячої завивки.

Шкіра голови та волосся утворюють складну єдину систему, яка виконує захисну, терморегуляційну та сенсорну функції.

Тема уроку: Фізіологічні функції шкіри голови та волосся.

Шкіра голови та волосся виконують важливі захисні, терморегуляторні та рецепторні фізіологічні функції, що забезпечують збереження здоров'я всього організму. Однією з основних властивостей шкіри людини є захист тіла від механічних, фізичних та термічних травм, а також патогенних мікроорганізмів та токсинів. Функції, які виконує шкіра:

• регуляція температури;
• дотик та відчуття;
• синтез вітаміну D;
• видільна функція (участь у водно-сольовому обміні);
• захист шкіри від ультрафіолетового випромінювання;
• імунологічна функція;
• регуляція водного балансу;
• депонування крові (близько 1 літра крові знаходиться в поверхневих та судинних сплетіннях дерми);
• дихальна (поглинання кисню та виділення вуглекислого газу).

Шкіра може виконувати функцію тимчасового сховища для води та жирів. Також через шкіру можуть виділятися відходи та токсини (наприклад, аміак та лікарські препарати)

Фізіологічні функції шкіри голови

·                     Захисна (бар'єрна): Оберігає тканини від механічних пошкоджень, ультрафіолетового випромінювання, проникнення хвороботворних мікробів та бактерій.

·                     Терморегуляторна: Регулює процес тепловіддачі через випромінювання тепла та виділення поту сальними й потовими залозами.

·                     Секреторна (видільна): Сальні залози виділяють шкірне сало (себум), яке створює захисну ліпідну мантію, зволожує шкіру та захищає її від пересихання й мікробів.

·                     Чутлива (рецепторна): Завдяки нервовим закінченням шкіра сприймає дотики, тиск, біль, а також температурні коливання (тепло і холод).

·                     Обмінна: Бере участь у водно-сольовому та жировому обміні речовин.

Фізіологічні функції волосся на голові

·                     Захист від ультрафіолету: Волосся на голові створює фізичний бар'єр проти сонячного випромінювання, запобігаючи перегріву та опікам шкіри.

·                     Термоізоляція: Утримує тепло в холодну погоду та захищає голову від перегріву на спеці (діє як терморегуляторний прошарок).

·                     Механічний захист: Пом'якшує легкі удари та тертя.

·                     Сенсорна функція: Довкола волосяних фолікулів розташовано багато нервових закінчень. Найменший рух волосинки (наприклад, від дотику вітру чи комах) одразу передається до нервової системи.

·                     Естетична та соціальна роль: Волосся бере участь у невербальній комунікації та відіграє велику роль у зовнішньому виразі людини

 

Тема уроку: Як формується колір волосся.

Колір волосся людини формується завдяки особливому пігменту — меланіну, який виробляється спеціальними клітинами (меланоцитами) всередині волосяних фолікулів під час росту волосся. 

Основні типи пігментів

Натуральний відтінок залежить від співвідношення та кількості двох видів меланіну: 

Good Cells

·                     Еумеланін (Eumelanin): забезпечує темно-коричневі та чорні відтінки. Велика кількість цього пігменту робить волосся чорним або темно-каштановим, а мала — світлим (блонд).

·                     Феомеланін (Pheomelanin): відповідає за червоні та жовті тони. Його активне виробництво створює руде волосся або теблі мідні відтінки. 

Як утворюються різні кольори

·                     Блонд: містить дуже мало еумеланіну і майже немає феомеланіну.

·                     Каштановий та чорний: домінує велика концентрація еумеланіну.

·                     Рудий: містить високий рівень феомеланіну за мінімальної кількості еумеланіну.

·                     Русявий / проміжні відтінки: результат рівноваги обох пігментів у невеликій кількості.

Роль генетики

Спадковість визначає тип і кількість виробленого меланіну. За це відповідає складна група генів (зокрема MC1R, HERC2, OCA2), які ми отримуємо від обох батьків. Саме генетичний код задає «програму» для меланоцитів. 

Чому з'являється сивина

З віком або під впливом стресу та генетичних факторів меланоцити у фолікулах поступово знижують свою активність або припиняють синтез меланіну. Коли пігмент зникає повністю, волосся стає прозорим або білим, а оптичний ефект відсутності кольору та наявності повітря всередині стрижня сприймається нами як сивина.

Пігментація волосся (також забарвлення, колір волосся) — визначається вмістом у ньому пігментів еумеланіну (чорно-коричневий) і феомеланіну (жовто-червоний), поєднання яких дає всю гаму відтінків: чорне та коричневе (брюнет), руде, біляве (блондин), біле (сиве, альбіносне, депігментоване) волосся.

На колірне враження від волосся впливає й залежність кількості волосяних цибулин на волосистій частині голови від забарвлення волосся: в середньому, найменшу щільність оволосіння голови мають рудоволосі люди (від 60 до 80 тисяч волосин), а найбільшу —блондини та блондинки (до 150 тис. волосин)^[1].

Механізми пігментації

Забарвлення волосся залежить від багатьох факторів, найголовнішими з яких є генетичні і ендокринні.

Барва волосся залежить від кількості барвника — пігменту в клітинах кіркового шару волосини, і від кількості повітря, яким «розбавлений» пігмент. Визначальну роль відіграють два пігменти, що синтезуються спеціальними клітинами (меланоцитами) згідно з генетичною програмою:

·                     еумеланін (чорно-коричневий відтінок): темний, зернистий (його молекули зібрані в гранули). Якщо синтезується велика кількість меланіну, червонуватих відтінків феомеланіну майже не видно, і «виходить» темне волосся. Якщо меланіну небагато, а феомеланіну немає, то волосся має світло-сірі і світло-попелясті тони.

·                     феомеланін (жовто-червоний): його молекули не розподілені дифузно. Якщо меланіну небагато, а феомеланін є, то волосся набуває червонуваті відтінки.^[2]

Активність меланоцитів нерівномірна по масі волосся, тому окремі волосини однієї людини розрізняються за забарвленням, що і надає волоссю природного вигляду, який відрізняється від штучно забарвленого волосся.

З часом активність меланоцитів падає, і волосся виростає незабарвленим, тобто сивим.

При порушенні утворення меланіну виникає альбінізм. При цьому не тільки волосся стає безбарвним, але виникають й інші фізіологічні порушення, наприклад, порушення зору. Людина, яка має альбінізм, називається альбіносом.

Депігментація волосся є часто ознакою патології, зокрема зустрічається при синдромі Абдалла — Девіса — Фарража.

Вікові зміни кольору волосся

Досить часто у дітей у віці 1-2 років спостерігається зміна забарвлення волосся. Остаточно забарвлення волосся зазвичай визначається приблизно до 5 років. Але у деяких людей цей процес відбувається пізніше, в період статевого дозрівання: їхнє волосся сильно темніє від надходження в організм тестостерону (особливо цей процес помітний у австралоїдів).

У деяких людей з білявим волоссям після 30 років воно значно темнішає.

Після 20-30 років волосся може поступово втрачати пігментацію, з'являється сивина. Посивіння відбувається в результаті припинення продукції меланіну. Втрата пігменту починається з тієї частини волосся, яка ближче до кореня^[3].

Якщо волосся остаточно випадає, людина лисіє.

 Матеріалознавство.

Тема уроку: Хімічний склад волосся

Волосся (його видима частина) - це мертва структура, що складається з відмерлих клітин. Живою частиною є корінь, у якому відбувається споживання поживних речовин і поділ клітин. У міру проростання, волосся ущільнюється, стає міцним і відмирає. На структуру і стан стрижня волосся впливає навколишнє середовище, механічний і термічний вплив, сонце, вода, салонні процедури і домашній догляд.

У дорослої людини від народження в середньому 100-150 тисяч волосяних фолікулів (у блондинів - 140 тисяч, у шатенів - 110 тисяч, у брюнетів - 100 тисяч, у рудих - 90 тисяч у середньому). На маківці волосся росте щільніше, на лобі й потилиці - менш щільно. Не всі фолікули можуть виробляти волосся і їхня кількість завжди більша за кількість волосся на голові.

Анатомічно волосся складається з двох частин: кореня і стрижня (стовбур).

Корінь волосся його будова

Корінь міститься в шкірі голови й невидимий зовні. Це жива частина волосини, яка знаходиться всередині дерми на глибині ~ 3 мм у волосяному фолікулі. А найширше місце в основі кореня називається волосяною цибулиною. Саме корінь є живою частиною волосся і реагує на надходження всіх корисних і шкідливих речовин у наш організм.

Слова "корінь", "фолікул", "цибулина" часто використовують як синоніми, щоб не плутатися в термінологіях.

Волосяний фолікул має складну структуру і відповідає за безліч функцій:

·                     коренева піхва - виконує захисну функцію;

·                     волосяний сосочок - забезпечує надходження корисних речовин;

·                     паросткова частина - забезпечує ріст волосся;

·                     клітини, що виробляють меланін, які визначають колір волосся;

·                     сальні та потові залози - виробляють себум, утворюють захисну плівку на поверхні шкіри голови, яка перешкоджає потраплянню забруднень у гирла фолікул;

·                     нервові волокна і м'яз, який може піднімати стрижень волосини (відчуття мурашок або коли волосся встало дибки). Під час скорочення м'язових волокон виділяється шкірне сало, яке змащує шкіру голови і таким чином зберігає тепло.

Сальна залоза відіграє дуже важливу роль. Її основна функція - змащування волосини секретом і утворення водно-ліпідної плівки на шкірі голови. Ліпідна плівка складається з відмерлих клітин епідермісу, секрету сальних і потових залоз і має слабокисле середовище рН 4,5-6,5, яке перешкоджає розмноженню мікроорганізмів. Завдяки гідрофобним властивостям, емульсійна плівка запобігає втраті вологи та пересиханню шкіри. Ще одна корисна функція водно-ліпідної плівки - захист від ультрафіолетового випромінювання.

Стрижень волосся його будова

Стрижень - видима частина волосини, яка складається з ороговілих (омертвілих) клітин епідермісу. Тобто, та частина, яку ми звикли називати волоссям.

Стрижень волосини розташовується під різним кутом до поверхні шкіри. Наприклад, якщо волосся росте під кутом 10-20 градусів, його складніше укласти в інший бік, плюс воно може вростати в шкіру, викликаючи запалення. Стрижень волосини складається з трьох шарів: медулли, кортекса і кутикули.

Медулла (мозкова речовина, лат. medulla ossium) - внутрішній шар, який складається з не повністю ороговілих клітин і повітряних порожнин між ними, що забезпечує теплопровідність і дає змогу підтримувати температурний режим. Медула відсутня в пушковому волоссі та на кінчиках довгого волосся. Ця частина не взаємодіє з косметичними засобами і не є робочою зоною колориста.

Кортексний шар (кортекс або корковий шар) - становить ~80% об'єму стрижня. Це основний шар, який надає волосу міцності та еластичності. Складається з кортикальних клітин, які визначають форму волосся - пряме (паракортикальні клітини) або кучеряве (ортокортикальні). Африканський тип волосся складається з великої кількості ортокортикальних клітин, тому таке волосся сильніше кучеряве і більш схильне до пошкоджень від термічного або хімічного впливу, на відміну від волосся європейського або азіатського типу.

Товщина, міцність та еластичність волосся залежать від кількості та товщини кератинових волокон. Кортекс також впливає на колір волосся, залежно від кількості пігменту меланіну.

Кортекс досить міцний і може без пошкоджень розтягуватися на 30% від своєї довжини. Що товщий кортексний шар, то міцніше волосся. Незважаючи на це, хімічні та температурні впливи можуть негативно позначатися на його стані. Коли пошкоджується кутикула (захисний шар), кортекс швидше втрачає вологу, стає сухим, крихким, ламким.

Кутикула - зовнішній захисний шар, що складається з 6-9 шарів кератинових лусочок, які щільно прилягають одна до одної і перекривають одна одну як черепиця. Лусочки мають нерівну поверхню, що надає волоссю блиску, гладкої текстури та шовковистості. Якщо лусочки пошкоджені, вони починають відшаровуватися, і якщо не вжити заходів, це призводить до сухості, ламкості й тьмяності волосся. Здорова кутикула відбиває світло, створюючи ефект блиску. Між лусочками кутикули знаходяться ліпіди або жирні кислоти, які створюють тонку плівку. Ця водостійка жирова плівка є природним кондиціонером, сприяє збереженню нормального рівня зволоженості волосся, немовби запечатуючи вологу всередині кутикули, що робить волосся гладким, струмливим, шовковистим. У пористого і кучерявого волосся лусочки кутикули нещільно прилягають і злегка підняті, що прискорює втрату вологи. Тому пористе, кучеряве, хвилясте і кучеряве волосся потребує зволоження і спеціального догляду.