10.09.24р. – 10 група.

ПЕРУКАРСЬКА СПРАВА.

Тема уроку: ГРУПИ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

Приміщення для обслуговування відвідувачів

-Зазвичай займають 50-60 % загальної площі перукарні; - приміщення бажано фарбувати у світлі тони; - поверхня підлоги повинна бути гладенькою (для зручності прибирання); - стіни необхідно покривати матеріалом, який легко піддається чищенню і дезинфекції; - мусять бути спеціальні бачки з кришкою для використаної білизни; - спеціальні приміщення для миття голови, фарбування та хімічної завивки; - сушильні апарати для робочого залу встановлюють із розрахунку не менше 2 на кожне робоче місце; - сушіння волосся в чоловічому залі, як правило, відбувається безпосередньо біля робочого місця, тому має припадати не менше одного сушильного апарата на 5 робочих місць; - сушильні апарати в робочому залі розташовують не ближче за 1,5 метра від робочого крісла; - біля кожного сушильного апарата повинно бути встановлене зручне легке крісло зі спинкою; - у зв’язку з великим виділенням тепла і вологи в сушильних приміщеннях слід підтримувати температуру на 2-4°С нижче ніж у робочому залі, тобто на рівні 18°С; - у літній період температура повітря у робочій зоні приміщення для сушіння волосся не повинна перевищувати атмосферної більше ніж на 3°С.

Приміщення для прийому відвідувачів (зал чекання, передпокій з гардеробною, каси)

 - Зазвичай займають 20 % загальної площі перукарні; - зали чекання бувають роздільними (жіночими і чоловічими); - для залів чекання відводиться площа з розрахунку 1,5 м 2 на кожне робоче місце; - у залах чекання мають бути встановленні робочі меблі, вивішенні правила обслуговування відвідувачів у перукарнях і прейскурант, на столику розкладені журнали, альбоми модних зачісок, стрижок; - гардеробна призначається для зберігання верхнього одягу і ручної поклажі; - площа гардеробної не менше, ніж 2,5 м2 на кожне робоче місце; - перукарні з кількістю робочих місць більше 5, звичайно обладнують касами; - площа приміщення каси- не менше1,5-2 м2

 Складські приміщення

- Вони призначаються для зберігання парфумерії та інших матеріалів виробництва; - ці приміщення можуть розташовуватись в підвальних або напівпідвальних поверхах; - для спалюванної або неопалювальної парфумерії мусять бути передбачені окремі комори; - чиста і брудна білизна зберігається окремо: чиста-на спеціальних стелажах, брудна, попередньо очищенна від волосся,- в ящиках із кришками; - комори для зберігання білизни бажано розміщувати поруч з підсобними приміщеннями.

Приміщення для обслуговуючого персоналу

- Це приміщення з особистими шафами для роздільного зберігання звичайного і робочого одягу, препаратів, інструментів і пристроїв; кабінет завідуючого, душ, окреме приміщення для тримання їжі та ін.; - підсобні кімнати для обслуговуючого персоналу обладнують спеціальними столами для прасування білизни, приготування препаратів, миття приборів ; - у них мають бути шафи з необхідною кількістю чистої білизни, машини для очищення перукарської білизни від волосся; - тут же треба встановити титан для нагрівання води; - площа підсобних приміщень визначається з розрахунку 1,5 м2 на кожне робоче місце; - мінімальна площа підсобних приміщень 4 м2 ; - кількість індивідуальних шаф для зберігання верхнього одягу і халатів, а також інструментів, пристроїв і хімікатів повинна відповідати кількості працюючих у перукарні майстрів; - площа гардеробної для персоналу визначається з розрахунку 0,75 м2 на кожного працюючого, але не менше 5 м2 в цілому.

МАТЕРІАЛОЗНАВСВО

Тема уроку: Будова шкіри, волосся.

Шкіра

Шкіра виконує різноманітні функції і грає велику роль у житті організму. Вона захищає внутрішні органи від зовнішніх впливів, охороняє від механічних ушкоджень, регулює температуру тіла, виробляє шкірне сало, виводить з організму зайву вологу і деякі продукти розпаду білків, накопичення яких в організмі неприпустимо, захищає організм від інфекцій, приймає всілякі зовнішні подразнення, передає їх у мозок і доводить до нашої свідомості. Структура шкіри досить складна.

Умовно в шкірі можна розрізнити трьох основних шару: верхній - надшкір'я (епідерміс); середній - власне шкіру; підшкірний шар, або підшкірну жирову клітковину 1-кровоносні судини, 2-потові залози, 3- сальні залози, 4-нервові закінчення, 5-волос, 6 - м'яз, що піднімає волос, 7-волосяна луковиця, 8-волосяний сосочок.

Кожний із трьох основних шарів, у свою чергу, можна умовно розділити на декілька складових. Так, у надшкір'ї з множини шарів два найбільше важливих: верхній, роговий шар, що складається з ороговілих (старих) клітин, і більш глибокий, так званий зародковий шар.

Надшкір'я не має ні кровоносних судин, ні нервових закінчень; у нижній частині її знаходяться дрібні пігментні зернятка, що додають шкірі забарвлення. На поверхні надшкір'я регулярно відбувається відлускування, причому в здорової людини воно виражається непомітно для ока.

У зародковому шарі надшкір'я постійно відбувається розмноження клітин. У власне шкірі (середньому основному шарі) є пучки найтонших волокон сполучної тканини і пружне еластичне волокно, між якими розташовуються кровоносні судини, нервові закінчення і потові залози.

Саме через достаток еластичних волокон шкіра має спроможність повертатися в колишній стан після розтягу або стискання; цей шар шкіри служить підставою росту волосин. Найглибший шар шкіри (підшкірна жирова клітковина) можна представити як сітку, що складається з волокон і петель, між якими розташовуються жирові клітини. Цей жировий шар захищає тіло від ударів, тиски і, найголовніше, від холоду. Будова шкіри на окремих ділянках тіларізна.

Так, шкіра тулуба, в якій найбільш рівномірно розподілені еластичні волокна, відрізняється особливою еластичністю і пружністю. У шкірі обличчя надшкір'я має меншу глибину, від чого і вся шкіра значно тонша, ніж, наприклад, на руках і ногах. Шкіра долонь і підошв відрізняється найбільшою щільністю. У шкірі волосяної частини голови слабко розвинені рогові шар і порівняно тонке підшкір'я.

Крім того, у ній міститься велика кількість сальних залоз. Важливу функцію виконують залози, що знаходяться в шкірі людини. Потовиділення є результатом дії потових залоз. Воно допомагає підтримувати постійну температуру тіла.

При підвищенні температури зовнішнього середовища випаровування поту знижує температуру шкіри. Крім того, разом із потом з організму виводяться шкідливі речовини, такі, як сечова і масляна кислоти, оксиди кальцію, магнія й ін. Потові залози мають вид згорнутих у клубок трубочок, що йдуть нагору у виді спіралі. Піт виділяється через пори - вивідні протоки, що виходять на поверхню шкіри у виді дрібних отворів. Роль сальних залоз у шкірі людини також велика.

Так, при зниженні температури зовнішнього середовища сальні залози покривають шкіру тонким захисним шаром жиру. Крім того, сальні залози виділяють шкірне сало, роблять шкіру більш еластичною й охороняють від висихання і появи тріщин. Розташовуються сальні залози на шкірі нерівномірно.

Так, на долонях і підошвах їх немає зовсім, а на спині, обличчі і, як уже було сказано, на волосяній частині голови їх багато. Вивідні протоки сальних залоз часто виходять на поверхню шкіри разом із волосом. Особливо багата сальними залозами шкіра носа, підборіддя і чола.

Часто доводиться чути вираження "шкіра дихає". Що це значить? Під шкірним подихом потрібно розуміти регулярний обмін газів між шкірою людського тіла і навколишнього середовища. Цей обмін здійснюється через пори шкіри. Як орган дотику шкіра найбільше пристосована в сліпих, у котрих це почуття сильно загострене. У людей із нормальним зором почуття дотику шкіри також досить велике. На цій властивості шкіри заснований масаж.

Тема уроку:Волосся, його призначення.

Основна функція волосся - захист органів від впливу зовнішнього середовища. Велику роль волосся грає у естетичному вигляді людини. Розташування волосся нерівномірно і залежить від статі, віку, національності й інших особливостей. Волосини являють собою рогові утворення.

Частина волоса, що знаходиться над поверхнею надшкір'я (епідермісу), називається стрижнем; частина волоса, розташована усередині шкіри, - коренем волоса. Корінь волосини знаходиться у волосяному міхуру - фоллікулі, а закінчується він стовщенням, що називається волосяною цибулиною, у яку вдається з'єднуючий волосяний сосочок, що представляє собою густе сплетення різних нервових волокон і судин, що надають волосині поживні речовини.

Ріст волосини починається з волосяного сосочка, що постійно виділяє нові клітини, що просуваються у волосяному мішочку вгору, виходячи через отвір пори назовні. На межі епідермісу фолікул з'єднаний із власне шкірою волосяним м'язом. Волосяні м'язи мають здатність скорочуватися, наприклад, у результаті емоцій. У поперечному перерізі волосини складається з трьох частин (мал. 2): кутикули, коркового шару і м'якої речовини, яку часто називають мозковою речовиною або серцевиною. Кутикула - зовнішній шар волосини, складається з прямокутних клітин із лускатою будовою. Корковий шар складається з веретеноподібних клітин, що містять пігмент (барвна речовина) і бульбашки повітря; чим товща коркова речовина, тим еластичніше і міцніша волосина.

Серцевина - м'який або мозковий шар волосини, складається з не цілком ороговілих сплющених круглих клітин. Волосини мають велику гнучкість і еластичність. Відомо, що довжину сухого волоса при розтягуванні можна збільшити на 20-30%, змоченого холодною водою - до 100% від початкової довжини.

Після зняття сили, що розтягує, волосся досить швидко повертається в початковий стан. Завдяки шкірному жиру, що покриває волосся, воно затримує на своїй поверхні пил, тобто мають абсорбційну здатність.

Волосся характеризується гарною електропровідністю, наприклад при розчісуванні в сухому стані воно легко електризується. Значний опір до загнивання характеризує опір волосся до біологічних впливів. Людська волосина є гігроскопічним - спроможний всмоктувати вологу, а також гліцерин, тваринні і рослинні жири; об'єм волосини при цьому може збільшуватися на 10-25%. Не проникають всередину волосини і залишаються на його поверхні такі речовини, як мінеральні олії, вазелінова олія і вазелін.

Луги і засоби, що окисляють, зменшують щільність волосся, але підсилюють його спроможність всмоктувати воду, від чого волосся може збільшувати свій об'єм у два-три рази. При натягуванні і закручуванні змоченого лужним розчином волосся відбувається необоротна зміна його форми. Цією властивістю пояснюється можливість перманентної завивки. Засоби, що окислюють, (наприклад, пероксид водню), роблять волосся менш еластичним, від чого воно стає більш ламким і пористим. Істотні зміни переживає волосся під дією високої температури.

Деформація волосини, що розтягується під дією водяної пари, носить також тривалий характер. Саме на цих властивостях волосся засновується принцип холодної і гарячої завивки.

Предмет: Спецмалювання.

Техніка малювання олівцем

Малювання олівцем вважається досить простим і зручним. Багато професіоналів вибирають цей спосіб передачі задуманих образів.

Розтушовування

Цей метод дуже часто рекомендують застосовувати художникам-початківцям. Він допомагає створити градації тону, які надають малюнку обсяг. По суті, розтушовування — це продовження штрихування, яке розмазують за допомогою графіту або спеціального інструменту. Це роблять для того, щоб вийшов однорідний тон.

Є певні правила розтушовування:

§  рухи роблять уздовж штрихів, але не поперек. Таким чином виходить природне тонування;

§  підійде просте штрихування та звивисте.

Штрихування

Техніка будується на розподілі штрихів, які вдало передають тон образів. Від їх кількості залежить рівень насиченості — чим менше, тим темніше, і навпаки. Від напрямку штрихів залежить передача поверхні фактури: горизонтальні — для води, вертикальні — для трави. Найчастіше техніка виконується короткими прямими штрихами з однаковою відстанню та з відривом олівця від паперу. Для того, щоб посилити глибину тону, використовують перехресне штрихування. Унікально те, що за допомогою цієї техніки можна зображувати все що завгодно.

Особливості використання штрихування:

1.      Дуже важливо підібрати правильний олівець. Вивчіть маркування, що зазначене на кожній моделі. Наприклад, щоб вийшли гарні тіні, потрібно використовувати м’які олівці з маркуванням B, 2B і 4В, але уникати жорсткі — HB.

2.      Вибираючи папір для малювання, перевірте його на зразку, зобразивши якусь деталь. Він не має бути занадто гладким, інакше малюнок вийде бляклим. Не підійде й занадто жорсткий, щоб малюнок не вийшов плоским.

3.      Якщо малювати кожну травинку та волоссячко окремо, то вийде не дуже естетично. Важливо робити різкі начерки, поступово переходячи від темного до світлого.

4.      Не потрібно малювати дерева, квіти й листя правильної форми. Краще використовуйте контури та півтіні.

5.      Передаючи обсяг, не використовуйте чіткий контур. Необхідно застосовувати легкі лінії різних тонів.

6.      Досить складно накласти тіні рівно. Для цього потрібно використовувати весь діапазон кольору олівця, переходячи від світлого до темного.