6.12.23р. -10 група.

Перукарська справа.

Тема уроку: Форми стрижки.

Форми стрижок можна розділити на чотири категорії – це рівномірна форма, потім йдуть градуйовані, прогресивні і монолітні варіанти. Така класифікація створює бажану стрижку.

Монолітна (однакова) коротка стрижка

Довжина волосся однакова. Можливе застосування каскадної техніки для додання зачісці додаткового обсягу і ефекту недбалості. Ця зачіска підійде власницям круглої і квадратної різновиди особи.

Приклад: каскадне каре. Як правило, така масивна форма стрижки надає пасмам обсяг і без нанесення засобів для укладання.

Градуйований тип: підбір до овальної форми обличчя

Характеристика даного виду: різна довжина пасом. Кожна довжина накладається одна на іншу. Таким чином створюється ефект трикутної різновиди стрижки. Володарки овальної різновиди особи, зробивши таку зачіску, візуально приховає недоліки зовнішності.

Нижня частина прядок рисунок. Верх зачіски – гладкий і з об’ємом.

Прогресивна форма стрижки для жінок

Згідно з правилами створення зачісок, прогресивний тип означає, що внутрішня частина прядок коротка, а зовнішня має велику довжину. Завдяки такій будові прядок, зачіска візуально подовжується.

На малюнку вказано приклад для цього різновиду. Як бачимо, волосся рівномірні, внутрішня частина кінчиків коротше.

Рівномірна різновид

Згідно стандарту, рівномірна стрижка на схемах позначається зеленим кольором. Даний тип передбачає, що прядки мають однакову довжину. Гладкість, рівномірність –характеристики образу. Така зачіска не створює на волоссі обсягу та не передбачає густоту.

Обсяг надають за допомогою спеціальних хімічних засобів: лаків, мусів, пінок, гелів і інших косметичних продуктів.

Приклад рівномірного типу моделювання прядок: каре до плечей, довгі рівні волосся та інші. Цей варіант моделювання підходить всім власникам рівного черепа. Найбільш вдало ця різновид підкреслюється короткими і середніми за довжиною прядками.

Тема уроку: Барвники першої другої  групи, їх характеристика.

Барвники першої групи

До цих барвників належать препарати для блондування, освітлювання та знебарвлювання волосся.

Освітлювальний засіб діє на роговий шар волосся. Його лужний компонент відкриває луски; засіб проникає всередину, вступає в реакцію з натуральним пігментом волосся, окислює його. Пігмент утрачає свій колір, повністю або частково руйнується, набуває здатності розчинятися у воді, вимивається з волосся, залишаючи в ньому порожнини. Окисник руйнує також кератинові зв'язки волосся, тому освітлене волосся стає легшим і ламкішим. Процес блондування має поетапний перебіг, колір пігменту міняється так: червоний, червоно-оранжевий, оранжевий, жовто-оранжевий, жовтий, світло-жовтий.

За допомогою барвників першої групи виконують такі перукарські операції:

·     -- освітлення -- зміну природного кольору волосся на півтону, декілька тонів (як самостійну або підготовчу операції з фарбування волосся);

·     -- знебарвлення -- повне освітлення до надання кольору «блондин» (як самостійну або підготовчу операції з фарбування);

·     -- протравлювання -- видалення з волосся штучних пігментів попереднього барвника перед наступним фарбуванням; підготовка сивого та темного волосся до фарбування світлими барвниками;

·     -- мелірування -- освітлення окремих пасом волосся;

·     -- балаяж -- освітлення кінчиків волосся (як самостійну або підготовчу операцію).

Барвники першої групи випускаються у вигляді порошкових від-білювальних засобів (препаратів типу «Блондоран») з окисниками.

Порошки можуть утворити пил під час змішування з окисником або бути безпиловими.

Виробники випускають готові до використання окисники у вигляді:

·     -- прозорої рідини з концентрацією перекису водню 6, 9 і 12% (препарати типу «А -- ксид»);

·     -- кремоподібних емульсій з концентрацією 4, 6, 9 і 12%, що містять лікувальні й ароматичні добавки (препарати типу «А -- ксон»).

Барвник та окисник змішують до отримання суміші однорідної консистенції.

Якщо освітлення волосся виконують за допомогою пергідролю, то потрібний розчин готують із 30% пергідролю. Наприклад, для отримання 100 мл 9-процентного перекису водню потрібно взяти 30 мл 30-процентного пергідролю, 70 мл води (100мл-30мл = 70мл).

Барвники другої групи.

За допомогою барвників другої групи, або хімічних барвників, досягають повної (кардинальної) зміни кольору волосся на трива­лий час.

На відміну від барвників першої групи, хімічні барвники можуть освітлювати волосся на 3-4 тони, освітлювати волосся й одночасно фарбувати його у бажаний колір, робити колір волосся світлішим або темнішим від натурального.

Хімічні барвники складаються з двох компонентів: фарбуючого препарату й окисника.

Під час операції фарбування здійснюється окиснення пігменту волосся, його перетворення у безбарвну речовину з одночасною активізацією штучного пігменту фарбуючого засобу й отриманням нового кольору. Взаємодія барвника волосся відбувається у такій послідовності: під дією лужних компонентів фарбуючого засобу розкриваються луски волосся, барвник проникає всередину, окисник освітлює натуральний пігмент і проявляє штучні пігменти барвника, молекули якого в процесі реакції значно збільшуються і заповнюють порожнини волосся.

Хімічні барвники застосовують для надання таких перукарських послуг:

·     фарбування в новий колір;

·     фарбування «тон у тон»;

·     тонування освітленого волосся;

·     відновлення відтінку;

·     фарбування відрослих коренів;

·     фарбування сивого волосся;

·     кольорового мелірування — фарбування окремих пасом. Безумовними перевагами хімічних барвників є їх висока стійкість проти дії зовнішніх чинників, впливу води, сонця, повітря, можливість отримання нових насичених кольорів та нюансів, зафарбовування й тонування сивого волосся.

Препарати для фарбування виготовляють кремоподібними або у вигляді густої рідини; вони комплектуються готовими до застосування окисниками. Останнє покоління хімічних барвників високотехнологічне, забезпечує стійкий результат i водночас мак­симально зберігає структуру волосся.

До складу кремоподібної фарби вводять речовини, які забезпечують оптимальне зчеплення елементів фарби зі структурою во­лосся, оптичні речовини для надання волоссю блиску. Окисники пропонуються у вигляді стабілізуючих препаратів, які регулюють рівномірне виділення кисню протягом усього часу взаємодії барв­ника з волоссям, забезпечують насиченість кольору та рівномірність покриття барвником. Останнім часом щодо барвників волосся застосовуються терміни «перманентні» та «напівперманентні».

Перманентні барвники можуть надавати волоссю необмеженої кількості відтінків i повністю зафарбовувати сивину. Для цих барвників характерне застосування окисників 3, 6, 9 та 12% концентрації залежно від стану волосся та бажаного результату процесу фарбування.

Напівперманентні барвники надають волоссю природного відтінку, але мають нетривалу дію, швидко вимиваються. Напівперманентні барвники:

·     затоновують сивину;

·     сприяють посиленню кольору волосся;

·     надають волоссю блиску та сяяння.

Барвники змішують з окисником 1- та 3% концентрації.

Тема уроку: Барвники третьої,четвертої групи їх характеристика

Барвники третьої групи

Барвники третьої групи — фізичні барвники без окисника, поверхнево діють на волосся або проникають крізь кутикулу й огортають зовнішній шар кортексу, не взаємодіючи з пігментом волосся. Ці засоби дають змогу тимчасово змінити колір, досягти фарбуванням ефекту «тон у тон» або темнішого тону, а також посилити відтінок світлого волосся. Барвником третьої групи освітлити во­лосся не можна. Стійкість цих фарб залежить від структури волосся. У здорове волосся фізичні фарби не проникають глибоко i змива­ються на 6—8 миття. Пористе й ушкоджене волосся тримає колір довше. Волосся, фарбоване відтінковим барвником, втрачає яскра­вість повільно, тому не виникає різкого контрасту з відрослими коренями. Фізичні барвники доцільно застосовувати:

·     коли потрібно додати насиченості кольору волосся, але небажане використання фарби з окисником;

·     щоб затонувати початкову сивину, небажану жовтизну;

— щоб надати волоссю відтінку після освітлення та мелірування.

До барвників цієї групи належать тонуючі шампуні, бальзами,пінки, ополіскувачі для волосся.

Відтінкові шампуні мають подвійну дію: ними миють волосся та неглибоко фарбують його. Такий шампунь наносять, як прави­ло, на вологе волосся. Застосування тонуючих шампунів на темно­му волоссі не дає помітного ефекту. Сивому волоссю надається тільки відтінок, насиченість якого залежить від часу витримки препарату.

Відтінковими бувають пінки для укладання волосся. Їх нано­сять на чисте вологе волосся за допомогою гребінця або щітки, рівномірно розподіляють уздовж пасом і вкладають. Дія барвника минає при черговому митті волосся.

Барвники четвертої групи

Натуральні барвники рослинного походження діють аналогічно відтінювальним барвникам, тобто вони проникають тільки у зовнішній шар волосся, однак утримуються міцніше, особливо при систематичному застосуванні. Вони не можуть радикально змінити

колір, але посилюють відтінок, поліпшують стан волосся, лікують шкіру голови. Для фарбування і догляду за волоссям використовують різні рослини та їх частини — корені, стебла, листя, квіти, плоди, кору.

Кориця, хміль надають волоссю золотистого відтінку; липа, шавлія, зелені волоські горіхи — рудувато-коричневого; лушпиння цибулі — яскраво-золотистого або коричневого; ромашка м'яко освіт­лює волосся; ревінь може надати світлому волоссю русого або мідного відтінку; чай, какао, кава змінюють колір волосся на червоно-коричневий, каштановий.

Особливо відомі та широко застосовуються серед рослинних барвників хна і басма.

Хна — порошок жовто-зеленого кольору, готовий до викорис­тання. Бажаний результат фарбування залежить від часу витримки фарбувальної суміші та натурального кольору волосся. Отримують різноманітні відтінки — золотисті, руді, світло-каштанові.

Порошок басми має сірувато-зелений колір. Фарбує у темні кольори — зелений, зелено-синій, тому самостійно у чистому вигляді не використовується. У поєднанні з хною басма застосо­вується ширше, дає різні відтінки від світло-каштанового до синьо-чорного.

 Чинники, що впливають на вибір барвника

Асортимент засобів для фарбування сьогодні надзвичайно широкий. Для достовірності інформації та з метою власного про­фесійного зростання перукаревi потрібно постійно знайомитися з новинками, аналізувати анотації препаратів, класифікувати їх, ціка­витися досвідом колег щодо використання барвників. Підхід до вибору кольору барвника у кожному випадку має бути індивідуальним. Для того, щоб вдало вибрати барвник, слід враховувати такі фактори:

1.   природний колір волосся;

2.   відсоток сивини;

3) довжину відрослих коренів після попереднього фарбування;

4.   рівень тону по довжині та на кінчиках волосся;

5.   необхідний рівень освітлення;

6.   сумісність відтінків;

7.   колір шкіри обличчя клієнта;

8.   чутливість волосся до барвника;

9.   побажання клієнта, стан його здоров'я.

 Спецмалювання.