19.09.22р. – 1 група.

Предмет: Спецмалювання.

 

Предмет: Матеріалознавство.

Тема уроку: Спирти в перукарській справі та їх властивості.

Спирти- органічні сполуки, що містять одну чи більше гідроксильних груп, безпосередньо зв'язаних із насиченим атомом Карбону. Спирти можна розглядати як похідні води, в яких один атом Гідрогену заміщений на органічну функціональну групу.

Спирти є важливими сполуками з погляду органічного синтезу, не тільки будучи цікавими як цільові продукти, але і як проміжні речовини, що мають низку унікальних хімічних властивостей. Окрім цього, спирти є важливими промисловими продуктами і зазнають широкого застосування як у промисловості, так і в буденному вжитку.

Характерною хімічною властивістю спиртів є їх здатність взаємодіяти з лужними металами і заміщувати гідроксильні атоми водню атомами металу з утворенням речовин, які називають алкоголятами.

У косметиці спирти використовуються надзвичайно активно. Сьогодні виділяють три групи спиртів, найбільш часто трапляються в косметиці, — прості, ароматичні й жирні. Кожна з цих груп має свої особливості і функції.

Прості спирти

Простими спиртами зазвичай називають граничні одноатомні спирти, до них відносять метанол, а також етанол, пропанол і ізопропанол, бутанол, пентанол, гексанол. У косметиці найчастіше застосовуються етиловий, метиловий і ізопропіловий спирти.

Усі вони мають потужні антисептичні властивості й часто виконують у косметиці роль консервантів, а також вони служать як розчинники, емульгатори, стабілізатори, буферні добавки, фіксатори аромату і провідники активних інгредієнтів (енхансери).

Саме прості спирти вважаються найшкідливішими для шкіри, оскільки вони сприяють випаровуванню вологи з поверхні, руйнують захисний ліпідний шар і тим самим знижують бар’єрні функції епідермісу. У результаті шкіра може ставати пересушеною й подразненою, почати лущитися.

Ароматичні спирти

Група ароматичних спиртів включає одноатомні спирти, у яких гідроксильна група розміщена в «бічному ланцюзі». До ароматичних спиртів належать, зокрема, фенілметанол, фенілетанол, фенілпропанол, ваніліновий і коричний спирти, а також бензиловий спирт (фенілкарбінол).

Найвідомішим представником цієї групи спиртів у косметиці є бензиловий спирт. Він від природи присутній у деяких фруктах, а також є в деяких ефірних оліях. Бензиловий спирт використовується в косметичних продуктах насамперед як консервант, але в парфумерії він також використовується як ароматична речовина.

Для консерваційної дії відсоток додавання бензилового спирту в косметичний продукт зазвичай не перевищує 1–5 %. Цей спирт дуже летючий і на відкритому повітрі випаровується, навіть не встигаючи увібратися в шкіру. Тому такий спирт дозволений до застосування навіть в органічній косметиці, згідно зі стандартами COSMOS.

Жирні спирти

Ці спирти мають густу, воскову текстуру. Вони не сприяють випаровуванню вологи зі шкіри, а, навпаки, мають оклюзивні властивості, тобто створюють своєрідний бар’єр, що перешкоджає трансдермальним втратам вологи. У результаті такі спирти навіть вважаються корисними для шкіри.

У косметику вони додаються як емульгатори, загусники й пом’якшувальні агенти. До жирних спиртів належать бегеніловий, каприловий, цетеариловий, цетиловий, стеариловий, мірістиловий, ізостеариловий, лауриловий, дециловий і олеїловий спирти. Ну і, звичайно ж, до цієї низки входить і гліцерин (гліцерол).

Спиртів у косметиці, як бачите, використовується багато, і далеко не всі з них небезпечні або шкідливі, а деякі навіть корисні. Тому величезну роль відіграє те, у якій концентрації додається в косметичну формулу спирт і з якою метою.

Наприклад, у засобах для жирної та комбінованої шкіри обличчя може міститися до 10 % денатурованого спирту як розчинника й консерванту — це цілком безпечно. А ось у косметиці для сухої й нормальної шкіри вміст денатурату для безпечного застосування повинен бути нижчим — не більше 5 %. Відсоток введення ароматичних спиртів, як уже згадувалося, не перевищує в косметичних продуктах 5 %, а що стосується жирних спиртів, то їхня концентрація в засобах залежить від призначення цих засобів і може значно варіюватися.

Варто додатково зазначити, що в косметиці всі три найпопулярніші групи спиртів, як правило, позначаються на етикетці як Alcohol. Але також у складі косметичних продуктів можна зустріти спирти, які не мають слова Alcohol в назві, — це двохатомні спирти, або гліколі, а ще терпенові спирти.

Тема уроку: Мило його призначення.

До складу мила входять натрієві та калієві солі вищих карбонових кислот: стеаринової та пальмітинової. Натрієві солі вищих карбонових кислот є основною складовою частиною твердого мила, калієві солі – рідкого мила.

У промисловості мило добувають лужним гідролізом жирів. Цей процес ще називають омиленням жирів. Для омилення жирів замість лугу можна використовувати соду Na₂CO₃. Мило, добуте внаслідок цієї реакції, називається ядровим милом і відоме як господарське мило. Туалетне мило відрізняється від господарського наявністю добавок: барвників, запних речовин, антисептиків тощо.

Мийна дія мила – складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними частинками бруду, нерозчиненого у воді. Умовно склад мила можна позначити формулою R–COONa, де R – вуглеводневий радикал, до складу якого можуть входити 12–17 атомів Карбону. За хімічною природою мило – це сіль, йонна сполука. Вона містить полярний залишок –COO^–Na⁺ і неполярний радикал R. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи – COONa звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали – до неполярних часток бруду. Таким чином, частинки бруду ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

У твердій воді мило втрачає свою мийну дію, тому що утворюються нерозчинні магнієві та кальцієві солі вищих карбонових кислот. У зв’язку з цим широко розвивається виробництво синтетичних мийних засобів. Вони мають добру мийну дію і не втрачають її у твердій воді. До ефективних синтетичних мийних засобів належать алкілсульфати. Це натрієві солі моноестерів сульфатної кислоти з вищими спиртами RO–SO₂ONa, де R – насичений вуглеводневий радикал. Молекули цих солей містять 12–14 атомів Карбону і мають дуже добрі мийні властивості. Кальцієві та магнієві солі їх розчинні у воді, а тому такі мийні засоби миють і у твердій воді. Вони входять до складу поширених пральних порошків. Мило дезінфікує, очищає, підсушує.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). Їхнє широке застосування часто пов’язують із забрудненням водойм, довкілля. Річ у тім, що до мийних засобів додають фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми. Вони починають швидко розмножуватись. А це спричинює заболочення водойм. Через це сучасні мийні засоби повинні хімічно чи біологічно розкладатися на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.

Люди часто чують розповіді про цілющі властивості натурального (а подекуди й зовсім не натурального) мила. Хитрі маркетологи та спритні майстрині на ярмарках розказують, як воно в них зволожує, розгладжує шкіру, живить та омолоджує її, позбавляє целюліту та, увага!, навіть покращує кровообіг та лімфотік. Жоден з таких розповідачів не надасть жодного висновку клінічних досліджень, бо їх просто не існує. 

Навіть мила, які відповідають класу "лікарське" є лише засобом специфічної гігієни за певних умов, але в жодному разі не медичним препаратом, навіть, якщо куплено воно в аптеці.

 Все решта - маркетинг. Мило може менше чи більше сушити, але зволожувати не може ніяк.

Мила мають різний склад, вигляд, аромат як суто з естетичної позиції, так і за специфікою використання. Про барвники я взагалі не писатиму, оскільки не розумію їхнього призначення в складі мила, окрім як привертання уваги на прилавку.

Аромат має суто естетичне, настроєве значення. Ніякої терапевтичної функції ефірні олії в милі не мають, окрім створення настрою під час вмивання. Разом з тим, ефірні олії можуть мати подразнюючу дію та спровокувати алергію, тому дитячі мила повинні бути нейтральними.

Кава через свою кислотність дещо знижує РН мила, роблячи його ніжнішим. Крім того, є хорошим скрабом. Також пом’якшує мило молоко (байдуже чиє), мед. А ось віск робить мило твердим і продовжує його термін придатності.

Відвари трав: ніякої вираженої дії не мають. Тим більше, що на відварі готувався розчин NaOH і в сильному лужному середовищі все, що там було загинуло. Травичка може бути прикрасою або скрабом.

Глину використовують в милах для жирної шкіри. Насправді мило з вмістом глини при такому ж складі буде сильніше підсушувати.

Дьоготь має протигрибкову дію, але мазюкати милом і вірити, що вилікуєте грибок, як мінімум наївно, хоча профілактично використовувати дігтярне мило після відвідин басейну чи лазні варто. Теж ним можна користуватися під час лікування грибків, але все ж варто проконсультуватися з лікарем. Не вартує користуватися дігтярним милом для щоденної гігієни. 

Чому ж тоді існує багато сортів мила і в нього входять різні олії? Є дві причини: практична і маркетингова. Щодо першої: від олій залежить те, наскільки ефективним буде мило, його твердість, чи буде воно розмокати в мильничці, наскільки буде сушити шкіру, яка структура і стійкість піни, термін придатності мила. Поєднуючи різні масла, ми отримуємо запланований результат.

Друга: виробник орієнтується на готові тренди. Наприклад: в цьому милі є амарантова олія, а значить воно буде розгладжувати зморшки, омолоджувати мою шкіру і я знову буду молода і красива". Заспокойтеся, не будете. Чи:  в цьому милі є касторка, і коли я ним помиюся, в мене буде рости волосся на ногах" Заспокойтеся, не буде. Річ у тому, що в готовому шматку мила вже нема тих олій, з яких воно зроблене, адже тригліцериди олій внаслідок реакції перетворились на солі жирних кислот (мило) і гліцерин. Щоб не вникати в хімію, розглянемо фізичні властивості: після реакції жир змінив колір, запах, густину, структуру, перестав плавати на воді, а тоне й розчиняється. Все. Олії вже нема. Є мило і в нього інші властивості. Не вірите - візьміть на зуб. Що ж до олії, яку додають вкінці в якості пережиру (маркетологи називають це активами), то навіть в гарячому способі приготування (бо в холодному реакція омилення проходить довго і неконтрольовано і ми не знаємо, що саме лишилося в пережирі) толку з неї не буде. Тому, що малі пропорції (до 15% в складі мила, за раз змилюється до 2 г мила для душу на все тіло - можете порахувати. скільки неомиленої олії потрапило на шкіру) і тривалість контакту піни з шкірою.

Люди люблять казки. До мене, наприклад зверталися зробити під брендування мило з конопляною чи лляною олією. Пояснюю, що це олії з високим йодним числом і таке мило протримається місяць-два. А вони кажуть: "Та капніть їх трошки, щоб в складі написати". Недавно бачив продукцію такого замовника. Виконувати забаганку взявся виробник мила з основи. І коштує воно ой не дешево

Виникає питання: "Для чого платити більше? Чому й надалі не користуватись фабричним милом?"

Насамперед скажу, що високу ціну диктуються саме покупці. До прикладу, наше кукурудзяне мило за 25 грн, яке відповідає всім показникам безпеки і якості за класом "Дитяче" продається набагато гірше, ніж пахучі мила по 40 грн.

Для мене при виборі мила, а тепер при розробці нових сортів, є важливими такі критерії:

Екологічна безпека: невеликий термін придатності свідчить про біорозкладність продукту. Упаковка в виробника, який позиціонує себе, як натуральний не може містити целофану, пластику, ламінації чи навіть лаку.

Особиста безпека: відсутність синтетичних ПАР знижує (хоча не виключає) ймовірність настання подразнень чи алергічних реакцій. Натуральне мило, яке містить синтетичні ароматизатори чи барвники для мене прирівнюється до фабричного. Тоді справді: для чого платити більше?

Відчуття під час і після використання: інколи, щоб змити синтетичне мило з шкіри, потрібно витратити більше води, ніж на саму гігієну. Особливо це стосується рідкого мила та мил-кремів. Вони утворюють плівку, яка потім висихає на шкірі і стягує.