26.05.22р. – 20гр.
Предмет: Манікюрна справа.
Тема уроку: Вплив технічного прогресу ХХ-ХХІ століття на розвиток манікюрної справи.
Час виникнення звичаю фарбувати нігті губиться у такій глибині тисячоліть, що не може бути й мови про точне датування. Протягом багатьох віків населення різних країн ставилося до манікюру по-різному, часто надаючи йому деякого містичного, чаклунського значення.
Манікюр (від латин, тата — рука та сигаге — доглядати; дослівно означає «догляд за руками») — одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у Стародавньому Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за руками, ногами й нігтями: спеціальне приладдя, інструменти, притирання, креми, полірувальні порошки. Цариця Єгипту Клеопатра використовувала хну для фарбування своїх довгих нігтів у теракотовий колір. Гробниця придворного манікюриста єгипетського фараона, який жив близько 2400 року до н. е., свідчить про привілеї, якими він користувався за життя. Манікюрний набір із литого золота, датований 3200 р. до н. е., було знайдено у халдейських похованнях південної частини руїн Вавилону. У Стародавньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, а пізніше у Візантії були відомі накладні нігті.
На Близькому Сході та в Індії жінки фарбували пучки та ступні хною з додатком природних фарбників із рослин і мінералів. Звичай прикрашали долоні нареченої візерунками, нанесеними за допомогою хни відомий ще за біблійних часів.
У Китаї, Японії, Кореї та в інших східних країнах жінки фарбували пучки та нігті природними фарбниками, а також золотили нігті. У цих країнах довгі нігті були символом мудрості та аристократизму, до того ж вважалося, що вони допомагають розмовляти з богами. Фахівці ретельно доглядали за нігтями: полірували та змащували їх оліями. Для-довгих нігтів виготовляли спеціальні футляри, які були витвором мистецтва. Вважалося, що червоний колір нігтьової пластинки сприяє посиленню і
припливу енергії, зелений проявляє виражену тонізуючу дію. Пофарбований у червоний колір будь-якого відтінку ніготь мізинця нібито оберігав організм проти дії стресу; жовтий колір на нігтях знижував сталість психіки, а фарбувати нігті у голубий, синій та чорний кольори рекомендувалось лише здоровим людям.
Європейські дами до початку XX ст. нігтів не фарбували, а тільки підпилювали та полірували. Манікюр у його сучасному вигляді виник у Франції в 1830 p., коли виникла необхідність позбутися задирки біля одного з нігтів короля Луї Філіппа. Лікарю, який виконував цю невелику операцію, наказали розробити набір інструментів для догляду за руками й нігтями. До набору для обробки нігтів увійшла апельсинова паличка, запозичена з інструментів зубних лікарів.
Поступово у моді стали подовжені нігті, які надавали людині особливого соціального статусу; чим довші нігті, тим привілейованіше її становище. З часом французи додали багато нового до старовинного мистецтва догляду за руками, зокрема, нові суміші порошків для полірування нігтів, примочки та колд-креми для рук і ніг, багато нових інструментів для догляду за нігтями.
В Америці з 80-х років XIX ст. з’явилися спеціальні заклади для догляду за руками та укріплення нігтів, куди всі денді й модниці відправлялись хоча б раз на тиждень для надання своїм нігтям гідного фасону. Очевидно звідти знову прийшла мода на золотіння нігтів. У таких салонах можна було пофарбувати та розписати нігті. А в одному з салонів Філадельфії за 25 доларів виконували таку послуги – «на нігтях пальців написати ім’я предмета обожнювання та намалювати портрет».
В 1892 році племінницею лікаря Сіттса була придумана перша система догляду за нігтями. Послуги манікюрних салонів у США стають більш доступні і набувають популярність не тільки у знаменитих і багатих, але й у рядових жінок.
В 1890-х роках спеціалісти (майстри) манікюру для придання форми нігтям клієнток почали використовувати металічні ножиці і пилки. Колір придавали підкрашені креми, які втирають в ніготь масуючими рухами. Блиск нігтям (нажаль. Нестійкий), надавали із допомогою щіточки з верблюжої шерсті.
В 1904 році в Нью-Йорку була створена компанія «Засоби для манікюру». В якості альтернативи металічної пилки появляється запропоновано «наждачний» образив на основі гранатового дерева.
В 1914 році Анна Кідред із Дакоти зареєструвала патент на засіб для захисту кольорового покриття нігтів» (аналог сучасного закрійника).
З 1925 р. відомий сучасний спосіб фарбування нігтів за допомогою нітроцелюлозного лаку з додаванням фарб, який до Європи потрапив нову-таки з Америки. З часом стали застосовувати й перламутрові лаки. Проте в усі часи безбарвний манікюр має своїх прихильників і виглядає напрочуд елегантно.
В 1932 році Чарльз Лешман разом із братами Жозефом Ревзаном і Чарльзом Чарльз Лешман разом із братами Жозефом Ревзаном і Чарльзом Ревзаном створюють формулу кольорового лаку для нігтів. Той червоний лак вміщував тяжі пігменти, а його інгредієнти швидко розпадалися.
Майстри манікюру почали тренуватись і шукати себе у творчості нігтьового дизайну (нейм-арту). Престижним рахувалось мати гладке і рівне окрешення нігтів стильовидної форми із непокритими лаком краями на півмісячними матрицями.
Під час другої світової війни розповсюдженню отримала практична вкорочена форма нігтів, приближену до овалу. Всю нігтьову пластику рівномірно окрашували лаком.
1941 рік приніс модницям такий корисний винахід, як основа під лак, її продавали у комплекті із червоним лаком. Пройшовши 1948 році презентація акрилових технологій дала новий поштовх розвитку цього напрямку. Хоча матеріали залишалися дуже дорогими і низькоякісними, ідея отримала високу оцінку суспільства.
Ближче до 1950 років манікюр став важливою частиною індустрії краси. Всім жінкам хотілось стати володарками гарних довгих нігтів, та не всі могли їх відростити. У зв’язку з цим штучні нігті (тіпси) намагались зробити із самих різноманітних упругих матеріалів. Для нарощування майстри манікюру використовували відрізані натуральні нігті, їх приклеювали до кінчику нігтя і закривали кусочком паперу, який виконував арміруючу функцію. Акрил прийшов у косметологію із стоматології.
В 1960 роки акрилати, прийшовши в манікюрну справу із зубного протезування, удосконалюють, адаптують до анатомічних і фізіологічних потреб нігтів, та токсичність і жорсткість матеріалу зберігаються. На опилення штучних нігтів і надання їм необхідної форми потребується деякий час і зусилля, все це часто приводить до порушення структури натуральних нігтів.
В кінці 1970-х формули акрилатів на кінець удосконалюються. Створені синтетичні смоли для нігтів. Розвиток отримують і другі направлення манікюрної індустрії створюється все більше засобів для відновлення і підтримання у гарному стані натуральних нігтів. В 1976 році у Каліфорнії був створений французький манікюр, отриманий всезагальне визнання за свою практичність. Патент належить Джері Пунку.
+В 1980-90-х роках розширення можливостей для нейл-дизайну приводить до їх всемірному розповсюдженню. По всьому світу проводяться конкурси і чемпіонати по Дейл-арту. В моду входять довгі штучні нігті квадратної нігті квадратної форми. Свого розквіту індустрія досягла до середини 1990-х років. Ведеться постійне удосконалення матеріалів: акрилати стали еластичніші, міцніші, менше шкідливі, наряду з акриловими появилися гелеві технології нарощування; допрацьована формула лаків (раніше вони утримували шкідливі для здоров’я формальдегід, тепер йому на заміну прийшли різноманітні фталати), сильно розширювалась палітра кольорів і відтінків декоративних покрить.
Домінуюче місце починають заміняти комплексним доглядом за нігтями та шкірою рук і ніг. Все більш широке розповсюдження отримує Дейл-арт – як професійний, так і
любительський. Він набирає значення, як метод самовираження і реалізації творчого
потенціалу.
Предмет: Матеріалознавство.
Тема уроку: Характеристика сировини, яку використовують для виготовлення парфумерно-косметичних товарів
З давніх часів люди користувалися пахощами. До Європи ароматичні речовини потрапили з країн Сходу. Виробництво парфумерії в Європі почалося з 12 століття у Франції. Запашна вода була розроблена в м.Кельн і називалася "Кельтської водою".
З 19 століття парфумерія стала розвиватися як індустрія розкоші. Багато уваги приділяли парфумери художнього оформлення флаконів для парфумів. Французька парфумерія користується в усьому світі високим попитом.
У Росії парфюмерно-косметична промисловість зародилася на рубежі 18-19 століть. В кінці 18 століття в Москві була відкрита парфумерно-косметична фабрика, а в середині 19 століття створювалися й інші парфюмерно-косметичні виробництва. В даний час в Росії успішно працюють підприємства з випуску парфюмерно-косметичної продукції: "Нова зоря", "Свобода" (Москва), "Невська косметика" (Санкт-Петербург), "Калина" (Єкатеринбург) та інші.
В давнину люди використовували так само косметичні засоби, і не тільки в гігієнічних цілях, а й для прикрашання своєї зовнішності. Стародавній Схід вважається батьківщиною косметики. У Древній Русі косметика застосовувалася в основному в гігієнічних цілях.
У 9 столітті у Франції було винайдено мило. У 1883р. на всесвітній виставці в Амстердамі був представлений червоний стерженек, обгорнутий папером - прообраз сучасної помади. У 40-х роках 20 століття Америка стала батьківщиною помади.
У наші дні асортимент косметичних засобів дуже великий і різноманітний. Застосування косметики має бути нешкідливе для шкіри і організму.
Сировина і виробництво
Основна сировина для виробництва - парфюмерно-запашні речовини, спирт і вода.
Допоміжна сировина - барвники, фіксатори запахів.
Чим більше запашних речовин, тим вища якість парфумів.
Натуральні запашні речовини діляться на речовини рослинного і тваринного походження. Рослинні запашні речовини: листя (м'ята, евкаліпт, чорна смородина), плоди (лимон, апельсин), насіння (кмин, коріандр), кольорові нирки (гвоздика), квіти (троянда, жасмин, нарцис, акація). Для отримання запашних речовин використовують смоли-виділення з надрізів смолистих рослин, бальзами - розчини смол в ефірних маслах. Ці речовини використовуються як фіксатори запаху запашних речовин на більш тривалий час.
Сировина тваринного походження - амбра, цибет, мускус, бобровий струмінь.
Амбра - продукт, який утворюється в кишечнику кашалота; цибет - продукт внутрішньої секреції цибетової кішки.
Етиловий спирт застосовується у виробництві як розчинник. Застосовується спирт вищого очищення.
Вода в парфумерії грає роль розчинника, нею розводять спирт. Вона повинна бути чистою, прозорою, без запахів, домішок. Застосовують дистильовану воду.
Тема уроку: Споживні властивості парфумерно косметичних товарів.
Споживні властивості парфумерно-косметичних засобів у цілому можна поділити на такі основні групи: функціональні, ергономічні, естетичні, надійність, безпечність. Функціональні властивості визначають ефективність дії засобу, і виконання функцій найбільш важливих для споживача. Залежно від призначення косметичних засобів, функції, що виконуються ними, мають свої особливості, наприклад: для шампунів – це миюча, піноутворююча здатність, для дезодорантів – усунення запаху поту, для лаку для нігтів – висихання, для декоративної косметики – стійкість, для косметичних кремів – омолодження шкіри, усунення дефектів, для парфумерії – стійкість запаху, антисептичні властивості, та ін. Тобто до функціональних властивостей парфумернокосметичних засобів можна віднести: парфумерні, косметичні, захисні, лікувально-профілактичні, спеціальні властивості; очищаючу, тонізуючу дію; здатність відлущувати та ін. 8 Парфумерні властивості – це здатність ароматизувати шкіру, волосся, руки, одежу та ін. і довготривалого утримання цього аромату. Косметичні властивості проявляються через зовнішній видимий ефект покращення стану шкіри і волосся, завдяки зволоженню, живленню, регенерації, поліпшенню обмінних процесів у шкірі, внаслідок чого підвищується пружність і еластичність шкіри, покращується її колір, розгладжуються зморшки. Захисні властивості, наприклад, засобів для засмаги забезпечуються завдяки сонцезахисним добавкам, що захищають шкіру від старіння; захист від низьких температур забезпечують спеціальні добавки на жировій основі призначені для застосування в холодну пору року. У засобів для догляду за ногами, антиперспирантів, лікувальних шампунів для волосся, лікувальних засобів для догляду за порожниною рота функціональні властивості проявляються у лікувально-профілактичній дії, а саме – антисептичній, антипарадонтозній тощо. Спеціальні властивості полягають у вибілюванні шкіри (креми зі спеціальними відбілювальними добавками – кислотами, вітаміном С, соком лимону та ін.), здатності звуження порів (дезодоранти-перспиранти), депіляції (видалення волосся за допомогою спеціальних кремів). Не менш важливими функціональними властивостями косметичних засобів є: очищуюча здатність, яка характеризується миючою здатністю (для мила і гелів), очищуючою дією (для молочка, лосьйонів), тонізуючою здатністю (для тоніка), здатністю відлущувати (скраби, які видаляють з поверхні шкіри ороговілі лусочки і сприяють глибшому очищенню) та ін. Ергономічні властивості задовольняють фізіологічні і психологічні потреби відповідно до певних характеристик споживачів. Вони характеризують здатність товару створювати відчуття зручності і комфортності. Ергономічні властивості парфумерно-косметичних товарів визначаються консистенцією, 9 упаковкою, засобами, що полегшують користування косметичними товарами та ін. Надійність парфумерно-косметичних товарів пов'язана передусім з їх збереженістю, тобто здатністю протягом тривалого терміну зберігати якість і функціональні властивості та визначається терміном придатності, який може бути від декількох місяців до 1-3 років. Триваліший термін придатності цієї групи товарів повинен викликати уважне відношення до її складу, і передусім до виду і кількості консервантів. Останнім часом у виробництві парфумерно-косметичних засобів склалася практика встановлення терміну придатності самим виробником, який базується на рецептурі засобу. Естетичні властивості парфумерно-косметичних товарів покликані задовольняти естетичні потреби людини. Показниками цих властивостей є зовнішній вигляд, колір, запах, дизайн упаковки, інформативність упаковки, стильове рішення. Стиль косметичних товарів відображає взаємозв'язок вмісту і зовнішнього оформлення товарів. Фірмовий стиль, який визначає імідж фірми і товарів, що випускаються нею, особливо проявляється в художньому оздобленні упаковки. Безпечність парфумерно-косметичних товарів залежить від складу, якості початкових компонентів, технологічного процесу, умов зберігання і продажу, умов споживання. На кожному етапі життєвого циклу в косметичних товарах можуть відбуватися ті, або інші процеси, які викликають зміни, небезпечні для здоров’я людини. Тому для перевірки безпечності косметичних товарів проводять комплекс випробувань, а саме: визначають індекс гострої та хронічної чутливості, індекс шкірноподразнювальної дії, індекс подразнювальної дії на слизову оболонку очей, суб’єктивні та об’єктивні показники; вміст токсичних елементів, кислотне число, вміст лугів та ін. Безпечність – один із найважливіших показників косметичних засобів. Адже ця продукція, потрапляючи на волосся, шкіру людини, у порожнину рота може викликати низку захворювань. Тому з метою забезпечення випуску високоякісної продукції, безпечної для споживача проводиться не тільки органолептична оцінка якості та 10 визначення фізико-хімічних показників, а й токсикологічна експертиза. Токсикологія вивчає дію хімічних речовин на організм тварин, встановлює безпечні рівні дії, дозволяє регламентувати вміст інгредієнтів у рецептурах готових виробів. Клінічні випробування проводять, також, на людях - добровольцяхапробантах. Тільки при позитивних результатах хімічних, мікробіологічних і токсикологічних випробувань вирішується питання про безпечність косметичного засобу для широкого застосування.
Манікюрна справа.
Тема уроку: Основні поняття про норми проектування перукарень, приміщення перукарні.
Санітарно-протиепідемічний режим та вимоги до проведення перукар-ських робіт і правила особистої гігієни персоналу перукарень регламентуються ДСПіНом 2.2.2.022-99 «Державні санітарні правила та норми для перукарень різних типів».
Основні вимоги до організації, влаштування та обладнання робочих місць наступні: робочі зали обладнуються робочими місцями, що складаються з стінного дзеркала з полицею, тумбочки (візка) для інструментарію, перукарського крісла з регульованою висотою і підставкою для ніг.
Відстань між кріслами (по осі) не менше
стіни не менше
Робоче місце для манікюру обладнується спеціальним манікюрним столом висотою від підлоги не менше
Поблизу від стола для манікюра обладнується раковина для миття рук і інст-рументарію.
Косметологічний кабінет обладнується косметологічним кріслом, столиком (візком) для інструментарію, стільцем, що обертається, тумбою для косметологічних препаратів, умивальною раковиною, настінним дзеркалом, фізіотерапевтичним обладнанням, стелажами для чистої білизни, приладами для проведення дезінфекції та стерилізації.
На робочих місцях в манікюрних і педикюрних кабінетах слід передбачити комбіноване освітлення. Як місцеве джерело світла слід використовувати лампи розжарювання, галогенні лампи в колбі з молочного скла, що не викликають вираженого засліплюючого ефекту. Також можуть застосовуватись освітлювачі місцевого освітлення на гнучких кронштейнах.
Санітарними правилами визначені вимоги до проведення перукар–ських робіт та правила особистої гігієни персоналу перукарень, а саме:
· перед процедурами з кожним новим відвідувачем майстер повинен вимити руки з милом, нігті повинні бути чистими;
· персонал повинен мати необхідну кількість комплектів інструментів для почергового їхнього знезаражування, але не менше 2 –х;
· для проведення стерилізаційної обробки в перукарні допускається
використання стерилізаторів, працюючих за методом ультрафіолетової, термічної, ультразвукової або комбінованої стерилізації, а також засобів, призначених для стерилізації інструментарію;
– для дезінфекції приміщень і інструментарію дозволяється використання дезінфекційних засобів, зареєстровані в МОЗ України;
– приміщення перукарні до початку або після закінчення роботи підля-гають щоденному ретельному вологому прибиранню з застосуванням дезінфектантів;
– протягом робочого дня проводиться дезінфекція і поточне прибирання поверхонь, до яких дотикаються відвідувачі (ручки дверей, ручки крісел, раковини для миття волосся, полиці робочих місць і т.ін.), а раз в місяць перукарня закривається на одну зміну для проведення дезінфекції і загального прибирання всіх приміщень;
– зістрижене волосся збирається совками та складається в паперові (або з полімерних матеріалів) пакети місткістю не менше
– інструменти після кожного використання підлягають обов’язковому
знезаражуванню дезінфектантами і наступній стерилізації. Для цього:
а) ножиці після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати, промивати проточною водою та стерилізувати;
б) інструменти і предмети з пластичних мас щітки, гребені після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати і стерилізувати;
в) інструменти для манікюру після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати, промивати проточною водою та стерилізувати;
г) електричні машинки після використання ріжучу частину необхідно
дезінфікувати, механічно очищати та стерилізувати, корпус протирати дезрозчином;
д) затискачі і бігуді після використання обробляються дезрозчином, механічно очищаються, миються теплою водою після кожного клієнта;
е) змінні насадки для обладнання в косметологічних і педикюрних кабінетах після використання необхідно дезінфікувати, механічно очищати та стерилізувати;
ж) інструментарій для нанесення гриму, макіяжу після кожного клієнта необхідно дезінфікувати, механічно очищати і стерилізувати;
з) кушетки для масажу перед обслуговуванням наступного клієнта повинні накриватися чистим простирадлом, що не використовувалося;
і) інструментарій для виконання татуажу та перманентного макіяжу, які повинні проводитися лише в косметологічних кабінетах, після використання необхідно дезінфікувати, промивати проточною водою, механічно очищати і стерилізувати.
Всі препарати, що використовуються в перукарні (для забарвлення волоссята ін.), повинні мати сертифікат відповідності та позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Тема уроку: Освітлення манікюрного робочого місця.
Настільні лампи для манікюру. Різновиди
Настільна лампа для манікюру - важливий атрибут, який дозволяє майстру бачити все дрібні деталі і завдяки розсіяному світлі достатньої яскравості виключає надмірне напруження очей. Зазвичай конструкція лампи для манікюру досить проста. LED-лампочки або джерело люмінесцентного світла поміщають в корпус, поєднаний з панеллю керування і кріпленням.
У сфері використання існують такі види настільних ламп:
Лампа розжарювання. Хоч такий тип лампи має саму доступну ціну, є далеко не найкращим джерелом світла для процедури манікюру. Її світло тьмяний і жовтий, що зовсім не підходить для освітлення робочого місця майстра манікюру з урахуванням специфіки роботи. Вона не дає якісного освітлення, чого очі швидко втомлюються і до кінця робочого дня виникають неприємні відчуття і біль.
Люмінісцентні лампи. Виробники випускають моделі з різною потужністю і трьома видами світіння - жовтим, нейтральним і холодним. Люмінесцентна лампа береже електроенергію, служить довго, не примушує очі надто напружуватися, але коштує дорожче звичайної приблизно в 4 рази.
Світлодіодна лампа. В даний час світлодіодні варіанти вважаються найкращими, так як зовсім не нагріваються, мають компактні розміри і можуть давати яскравий світловий потік будь з колірною температурою. Кращий варіант для освітлення робочого місця майстра манікюру з сучасних джерел нейтрального і холодного світла.
З особливостей потрібно виділити можливість регулювання колірної температури в деяких моделях. Високу вартість можна було б віднести до мінусів, однак світлодіоди абсолютно безпечні, мають дуже високий термін служби, споживають мало електроенергії і в кінцевому підсумку виявляються більш вигідними з фінансів.
За типом систем кріплення, лампи діляться на три типи:
- на майданчику і струбцине. Використовуються при стаціонарному застосуванні і зручні для установки на великих робочих поверхнях.
- на прищіпки. Токаю лампа підійде якщо на столі місця мало, або майстер часто переміщається разом з обладнанням, інструментами і матеріалами і буде вона не менш ефективною.
Потужність ламп
Потужність лампи відповідає за рівень яскравості світла і вказується виробником у ВАТ:
- для домашнього користування буде достатньо потужності приладу в 9 Вт. Це найпростіше, компактне і дешевий пристрій для підсвічування столу або сушки нігтів.
- економія бюджету можлива і при покупці 18 ватної лампи, цілком придатною не тільки для аматорського манікюру, але і для процедур в салоні краси.
- професійне надання послуг манікюру передбачає наявність більш дорогої моделі в 36 Вт з вентиляцією, таймером і светоотражающим покриттям.
Критерії вибору настільних ламп для манікюру
Правильний вибір лампи - це один з ефективних помічників спеціаліста з манікюру. Тому перш, ніж вибрати відповідну вам лампу, зверніть увагу на наступні критерії:
- яскравість світла.
- компактність конструкції.
- прийнятна ціна.
- довговічність і міцність.
- можливість змінювати напрямок світла, регулювати висоту і кут нахилу за рахунок рухливості штатива.
- відсутність мерехтіння і нагрівання.
- низьке споживання електроенергії.
- розмір лампи
- тип кріплення
- дизаин лампи.
- функціональні можливості.
Які бувають лампи-лупи
Лампа-лупа. Для якісної роботи майстра манікюру все частіше використовують лампи-лупи. Лампа-лупа досить давно увійшла до переліку обов'язкового обладнання косметологічного кабінету. Справа в тому, що без цього пристосування уявити якісну роботу майстрів краси просто неможливо.
Зараз існує безліч різновидів ламп-луп. А саме:
Підлога лампи-лупи. Вони можуть бути забезпечені довгим штативом на коліщатках або без коліщаток. Цей варіант приладу зручний своєю мобільністю. Таку лампу можна без праці пересувати по кабінету при необхідності
Настільна лампа-лупа. Класичний варіант приладу. Використовувати таку лампу можна лише в тому випадку, коли процедури виконуються завжди на одному і тому ж місці. Наприклад, такий варіант пристосування відмінно підходить для роботи майстра манікюру.
Окуляри-лупа. Застосовуваний для здійснення процедур, де потрібна максимальна свобода в процесі роботи. Зазвичай предмет використовується косметологами.
У лампах-лупах бывают различные виды крепления:
Штатив. Такі лампи відрізняються хорошою стійкістю і можливістю регулювання висоти. Останні моделі такого обладнання зазвичай забезпечені електронними баластами. Це необхідно для зниження навантажень на зір. Світло, що випромінюється такими освітлювальними приладами, практично, позбавлений мерехтіння, він подається рівно.
- струбцини. Такі лампи зазвичай кріпляться до столу і використовуються для виконання манікюрних процедур.
- Жабка.
- Стаціонарна підлоги.
Ступінь увелечения ламп-луп залежить від діоптрій. Є прилади з наступними ступенями збільшення:
- 3 діоптрії (фокусна відстань -
- 5 діоптрій (фокусна відстань -
- 8 діоптрій (фокусна відстань -
Всі лампи-лупи мають два види джерела світла:
- Люмінесцентні лампи - вони не дуже практичні, так як швидко нагріваються і мають короткий термін служби. Хоча ціна їх не настільки висока.
- Світлодіодні лампи - за рахунок свого розміщення вони не створюють тіньового ефекту. Споживають електроенергію в малих кількостях. Випромінюють більш м'яке світло. Позбавлені можливості мерехтіння. Світло падає рівно, що створює сприятливі умови для роботи.
Потужність ламп -луп
Лампи-лупи бувають з різною потужністю:
- Круглі настільні - з потужністю 220 Вт, розмір лупи
- наповнення на штативі - з потужністю AC 220 Вт, розмір лупи
- Настільні на металевому кронштейні - з потужністю 220 Вт, розмір лупи
- Настільні ігри - Струбцини - з потужністю 110/220 Вт, розмір лупи
- З струбциной - з потужністю 220-240 Вт, розмір лупи
- На штативі - з потужністю 220 Вт, розмір лупи
- Настільна - гнучка - з потужністю 220 Вт, розмір лупи
Як вибрати лампу-лупу
Щоб вибрати відповідну для вас лампу, візьміть до уваги наступне:
- Діаметр віконця. Чим більше віконце, тим майстру буде зручніше в нього заглядати. Однак слід враховувати, що біля робочого місця повинно бути достатньо простору, щоб розташувати велику лупу-лампу.
- Якість освітлення. Лампа не повинна нагріватися. Підсвічування в лампі повинна бути паралельною, тобто вона повинна розташовуватися під лампою, а не в стороні або над нею.
- Ступінь збільшення. Прилади зі збільшенням 8 діоптрій найменш популярні.
- Кріплення лампи. Прилад з кріпленням до столу стаціонарний і не займає багато місця. Для освітлення манікюрного місця зазвичай використовують настільні прилади на струбцине, які кріпляться до столу.
- Розмір і форма. Вони бувають круглі і квадратні.
- Ціна - вона повинна відповідати якості товару.
- Регулювання - бажано щоб регулювалися висота, кут нахилу і повороти.
- Енергозбереження.
Лампи для Селфі манікюру
Лампи для Селфі манікюру стали, мабуть, найбажанішим і затребуваним гаджетом для будь-якої сучасної дівчини.
За своїми технічними можливостями кільцеві селф-лампи діляться за кількістю світлодіодів, варіантів режиму роботи, можливості додаткових ефектів в процесі фотографування. А також особливостям підзарядки (вбудований акумулятор, зарядка від USB або використання пальчикових батарейок). Загальним же властивістю для всіх моделей є створення ефекту виразного відблиску, схожого на покриття з ефектом "cat eye" ( "котяче око"). Ця додаткова цікава особливість селф-ламп візуально притягує увагу в момент перегляду фото вашого манікюру.
Селфі кільце на телефон
- Має універсальне кріплення, що дозволяє причепити вашу лампу до чого завгодно (в тому числі до планшета, ноутбука, будь-якого сенсорного телефону).
- Селфі-лампа виграшно освітлює ваш манікюр в момент створення фото, видаючи знімки високої якості і надзвичайно реалістичною передачі кольору відповідно до найвищих вимог і в будь-який час доби.
- При роботі з нею виходять фотографії з чітко вираженими тінями і об'ємний м'яке світло.
- Вона допомагає зафіксувати самий фантазійний манікюр, не втративши жодного відтінку.
- Це ідеальний бюджетний варіант для Фотоприклад робіт манікюрістов в особисте портфоліо, - всіх тих, хто так цінує якісні фото і красивий світ.
Предмет: Матеріалознавство.
Тема уроку: Будову та види шкіри рук.
Будова шкіри на долонних поверхнях рук і механізм утворення слідів рук. Об'ємні і поверехневі (нашарування, відшарування), видимі, безколірні сліди. Провести огляд скляного предмета (пляшки, банки тощо), описати методи виявлення, фіксації і вилучення слідів.
Будова шкіри на долонних поверхнях рук і механізм утворення слідів рук. Об'ємні і поверехневі (нашарування, відшарування), видимі, безколірні сліди. Провести огляд скляного предмета (пляшки, банки тощо), описати методи виявлення, фіксації і вилучення слідів.
Шкіра людини складається з двох шарів. Поверхневий, або зовнішній, шар називають епідермісом, а другий - більш глибокий - дермою (шкірою). Будова шкіри на різних частинах тіла людини не однакова: на обличчі вона має форму зірочок, на поверхні долонь і підошв ніг - паралельних валиків, на решті поверхні тіла шкіра має сітчасту будову.
Дерма, яка знаходиться під епідермісом, має чисельні горбики, котрі іменуються дермальними сосочками. Тільки на долонних поверхнях рук і підошвах ніг вони розміщуються рядами, останні покриті епідермісом і утворюють валики-складки, які можна побачити неозброєним оком і їх називають папілярними лініями. Усередині сосочка знаходиться потова залоза, протока, яка виходить на гребінь папілярної лінії та утворює отвір, який називається порою. Пора являє собою лійкоподібний отвір з нерівними краями, з якого постійно виділяється потова речовина. Через те, що на лодонях немає жирових залоз, то при торканні предмета рукою утворюється потожировий слід.
Валики розміщені паралельно рядами і між ними існують рядочки, а рядочки і валики, згинаючись разом, утворюють візерунки, які називають папілярними. Особливу складну будову вони мають нігтьових фалангах. На фалангах пальців папілярні лінії починаються з одного боку і закінчуються на другому, утворюючи майже прямі лінії. Лише на нігтьових фалангах лінії піднімаються вверх, згинаються і утворюють дуги, петлі, завитки (кола), які уявляють собою папілярні узори.
Кожна папілярна лінія має зовнішні особливості будови у вигляді розривів, роздвоєнь, злить, стовщень тощо, які називаються деталями або частковими ознакою.
На долонних поверхнях рук немає жирових залоз, хоча сліди називають потожировими. Тоді звідки виникає жир на пальцях рук ? Руки майже завжди забруднені внаслідок торкання ними інших частин тіла, на яких шкіра постійно змащена жиром, який виділяється. Змішуючись з потом, утворюється потожирова речовина, яка відшаровується при торканні і утворює слід, який називається потожировим. Крім потожирової речовини, на руках майже завжди є частки інших забруднень, які потрапляють з предметів, до яких торкається рука. Це мікрочасточки пилу, фарбуючих і рідких речовин. При контакті з предметом нашарована на пальці речовина відшаровується і залишається на предметі у вигляді сліду - видимого, слабовидимого, маловидимого, невидимого.
Якщо рука забруднена, то, як правило, залишаються видимі пофарбовані сліди. Але і в цьому разі можливе утворення невидимих слідів. Якщо злочинець послідовно торкався декількох об'єктів, наприклад, переставляв посуд у серванті, речі на стелажі в магазині, то на предметах, до яких він торкався спершу, виникнуть пофарбовані видимі сліди, на предметах, яких торкався потім, видимість їх буде зменшуватись, оскільки вичерпується фарба речовини, врешті-решт вона вичерпається зовсім і слід буде виникати тільки за рахунок постійного виділення потової речовини. Цей механізм утворення слідів слід враховувати при огляді і вибирати відповідні методи і засоби виявлення слідів.
Розглянуті сліди пальців рук згідно з загальними класифікаціями, які давалися вище, зараз прийнято класифікувати за різними підставами: об'ємні і поверхневі, нашарування і відшарування, пофарбовані і безколірні, видимі, маловидимі і невидимі. Всі вони є статичними. Динамічні сліди зустрічаються на місці події, але вони не придатні для ідентифікації щодо дактилоскопії. Разом з тим речовина сліду підлягає криміналістичному дослідженню для встановлення джерела його походження при розкритті і розслідуванні злочинів.
Всі методи виявлення рук і ніг іноді ділять за їхньою очевидністю - видимі і невидимі. По суті, що лежить в основі методу або технічного засобу, методи виявлення слідів рук умовно можна розділити на фізичні, хімічні і радіографічні.
Фізичні методи. Основу фізичних методів складають об'єктивні закономірності і властивості фізичних тіл, що розглядаються у фізиці і суміжних з нею галузях, а саме: відображення, адгезія, конденсація, гальваностегнія, люмінісценція, радіоактивність тощо.
Відображення - фізичне явище матеріальних тіл, сутність якого складає повертання світла об'єктом в оптичне середовище при попаданні його на межу розділу з іншим оптичним середовищем. Якщо поверхня предмета ідеально рівна, то виникає дзеркальне відображення, від нерівної поверхні відбувається дифузійне відображення (розсіяне). Через це всякі нашарування або структурна зміна поверхні предмета порушують дзеркальність відображення в місці знаходження речовини сліду або зміни її структури. Від сліду світло відображається розсіяно, а від останньої поверхні дзеркально, звідси слід стає видимим. Для виявлення невидимого сліду достатньо спрямувати на поверхню пучок світла. Так виявляють потожирові сліди папілярних візерунків на об'єктах з гладкою полірованою поверхнею.
Адгезія - це властивість фізичних тіл прилипати до інших тіл, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонь тіл. Якщо на поверхню свіжого сліда потрапляють частки іншої кольорової речовини, то вони прилипають до нього і таким чином слід стає видимим. Найчастіше для цього використовують порошки. Виявлення невидимих слідів за допомогою порошків на основі їх адгезійних властивостей дістали назву порошкові методи.
За своєю сутністю порошки існують: неорганічні, які являють собою подрібнені, головним чином, метали (залізо, алюміній, мідь, кобольт, барій, свинець, цинк або їхні окисли) і органічні, до яких належать кам'яновугільні смоли, каніфоль, камфора, крохмаль). Можна використовувати й інші речовини, головне щоб порошок був сухий і дроблений до певних розмірів, був здатний прилипати.
Змочування - поверхневе фізичне явище, яке виникає при зткненні рідини з твердим тілом. Існують тіла, які змочуються, і існують такі, які не змочуються. Жир не змочується водою. Тому це явище лежить в основі виявлення слідів рук, підошв ніг водними розчинами барвників.
Гальваностегія - це лабораторний метод виявлення слідів рук. У гальванічну ванну кладуть досліджуваний об'єкт і подається постійний електричний струм. Внаслідок електролізу на поверхні об'єкта, де відсутня потожирова речовина, осідає метал, а слід залишається чистим і таким чином видимим.
Хімічні методи. Суть виявлення невидимого сліду за допомогою хімічного методу полягає в тому, що при дії хімічної речовини остання вступає в реакцію з потожировою речовиною і утворює зафарбовану сполуку в тих місцях, де розміщується слід. Тому слід стає видимим.
Радіографічний метод виявлення слідів рук. Суть методу полягає в тому, щодосліджуваний об'єкт, на якому передбачається наявність слідів, опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи, які входять до складу потожирової речовини (натрій, калій, кальцій, фосфор), стають радіоактивними. Потім об'єкт вводять в контакт з фотоплівкою, і в місцях розміщення сліду відбувається засвічування фотоемульсії. Плівка проявляється і виходить чорний слід на білому фоні.
Виявляти сліди пальців на скляних предметах найбільш доцільно розглядаючи об'єкт на світло. На місці події намагаються застосовувати передусім ті методи, які не пошкоджують виявлення слідів, іншими словами, такі, як візуальний огляд, застосування оптичних засобів, використання люмінісцентних, рентгенографічних, фотографічних методів. При виявленні слідів на скляних предметах недоцільно застосовувати порошки, оскільки потожирові сліди завжди можна виявити, розглядаючи об'єкт на світло. Прозорі предмети - скло і вироби з нього, оглядають на світло так, щоб просвічувало, розміщуючи джерело світла з протилежного боку від спостерігача. В точці яскравого сприйняття сліду встановлюють фотоапарат і фіксують виявлений слід.
Предмет: Основи малюну та дизайн нігтів.
Дівчата малюєте нігті в альбомі не на листках а потім привезете та покажете
Коментарі
Дописати коментар